Урок з музичного мистецтва (7 клас)

Підготувала Артеменко М.І.,

учитель музичного мистецтва Полтавської гімназії № 21

Тема: «Пісенна естафета Полтавщини»
Мета: ознайомити учнів із пісенним мистецтвом Полтавщини на прикладі творчості Марусі Чурай, М.Лисенка, О. Білаша, П. Майбороди, Р.Кириченко;
розвивати художньо-естетичний смак, художньо-образне мислення, музичну пам’ять, вокально-хорові навички;
виховувати любов до української народної творчості, викликати почуття патріотизму.
Тип уроку – нестандартний урок «Мистецька вітальня»
Обладнання: комп’ютер, медіа проектор; розрізані картки з прислів’ями про пісню; портрет М. Лисенка; твори декоративно-ужиткового мистецтва Полтавщини (рушники; вишивки калини, верби, птахів; опішнянська кераміка); фотографії (старої Полтави, сільські краєвиди Полтавщини, О. Білаша, П. Майбороди, історичні місця Полтави, пов’язані з Марусею Чурай); фрагменти фільму «Я козачка твоя»; збірки українських народних пісень, пісень О. Білаша, П. Майбороди; роман-поема Л. Костенко «Маруся Чурай»; збірка віршів Д. Луценка.

Клас оформлений, як музична вітальня: парти розташовані як столики, за якими сидять по чотири учні; на кожному столі, застеленому рушником, стоять опішнянські вироби; портрет М. Лисенка прикрашений рушниками тощо.
Музично-художній репертуар

  1. Чухрай О. Моя Полтава.
  2. Рильський М. Пісня
  3. Українська народна пісня. Засвіт встали козаченьки.
  4. Українська народна пісня. Віють вітри, віють буйні.
  5. Майборода П. Пісня про рушник.
  6. Білаш О. Два кольори.
  7. Білаш О. Ясени.
  8. Чухрай О. Чобітки.
  9. Чухрай О. Мамина пісня.
  10. Лисенко М. Молитва за Україну.

Хід уроку:


І. Організаційний момент.

Учні заходять до класу під музику О. Чухрая «Моя Полтава».
Музичне вітання.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Учитель: Літературним епіграфом нашого уроку стануть рядки відомого вірша М. Рильського «Пісня» (читає рядки, написані на дошці):
Коли пісні мойого краю
Пливуть у рідних голосах
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах
В піснях – і труд, і даль походу,
І жаль, і усміх, і любов,
І гнів великого народу,
І за народ пролита кров.
В піснях дівоча світла туга
І вільний помах косаря,
В них юність виникає друга,
Висока світиться зоря…

Учитель: Які слова про пісню з цього вірша вами найбільш сподобалися і чому?

Учитель узагальнює відповіді дітей: Пісня допомагає нам висловити найпотаємніші почуття, розповісти самобутню історію нашого народу, про життя кожної людини від першої хвилини й до останнього подиху. Як найщиріший і надійний друг пісня йде з нами пліч-о-пліч по життю… Музична творчість нашого народу огорнула піснею не тільки життя окремої людини, але й життя всієї нації. У розмаїтті пісенної творчості країни достойно представлена й Полтава. Орієнтуючись на наш поетичний епіграф, сформулюйте тему уроку.

Учитель: Ви, ймовірно, звернули увагу на незвичне оформлення класу. Що в ньому змінилося?
Учитель: Сьогодні, любі друзі, я запрошую вас до мистецької вітальні «Пісенна естафета Полтавщини».

ІІІ. Основна частина уроку.

Учитель: А починалося все з легендарної дівчини… (на екрані демонструється фото пам’ятника М. Чурай біля Полтавського обласного музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя)
Ця дівчина не просто так, Маруся –
Це голос наш, це пісня, це душа.
Коли в похід виходила батава,
Її піснями плакала Полтава…
Ці рядки написала славнозвісна поетеса Ліна Костенко. Ви здогадались, що присвячені вони … (Марусі Чурай). Де стоїть у нашому місті пам’ятник легендарній піснярці?
Що ж ми знаємо про цю загадкову дівчину? Що вона залишила в історії української культури? Які легенди про неї народ проніс крізь віки? Якою ж вона була насправді? За існуючими переказами народна поетеса і співачка народилась у 1625 р. у Полтаві на березі мальовничої Ворскли. Маруся мала чудовий голос, майстерно складала і співала пісні, навіть у звичайній розмові висловлювала свої думки віршами. Далі про неї вам розкажуть пісні. Послухайте музичну біографію поетеси. (Учитель ставить записи фрагментів українських народних пісень, написаних М. Чурай, а діти переповідають на їхній основі історію кохання авторки).
Звучать фрагменти українських народних пісень:
«На вгороді верба рясна”.
«В кінці греблі шумлять верби».
За мелодією, зіграною вчителем, учні впізнають пісню «Грицю, Грицю до роботи», характеризують вдачу коханого Марусі. Солісти здійснюють драматизацію пісні, яку вчили в початкових класах.
Учитель: Незважаючи на вади Григорія Бобренка, чи змінила Маруся своє ставлення до нього? (Звучить фрагмент пісні “Ой у полі вітер віє”).
Навесні 1648 р. почалася … (визвольна війна українського народу проти польської шляхти). Піднявся на боротьбу і Полтавський полк, в якому був коханий Марусі. Саме тоді вона склала чудову пісню, сповнену глибокого болю й страху перед невідомим. Ця пісня в наші дні виконується в маршовому темпі (звучить фрагмент пісні “Засвіт встали козаченьки”). Маруся співала її повільно, наповнюючи кожний рядок глибокою тугою. Виберіть, в якому характері ви виконаєте хором цей твір (учні виконують пісню).

Учитель: Ми послухали й виконали досить багато творів Марусі Чурай. Який із символів найбільше виражає їх характер (учитель пропонує вишивки калини, птахів і верби, а діти обґрунтовують своє бачення).
Учитель узагальнює відповіді дітей: У піснях Марусі Чурай було багато символів, серед них – образ калини, як символ кохання. Більш розгорнуту біографію легенди українського народу ви прочитаєте в п’єcі М. Старицького “У неділю рано зілля копала”.
Спливає час, але творчість Марусі Чурай є зерном-інтонацією української культури. Її пісні звучать у п’єсах українського письменника, нашого земляка… (демонструється Музей-садиба І. Котляревського). Назвіть твори Івана Петровича. У “Наталці Полтавці” звучить пісня Марусі “Віють вітри, віють буйні” (учитель тихенько наспівує початок пісні).
Засновник української класичної музики (учитель звертає увагу на портрет М. Лисенка) М. Лисенко написав оперу «Наталка Полтавка» та використав пісню Марусі “Засвіт встали козаченьки” в опері “Тарас Бульба”, написаної за повістю нашого земляка … (М. Гоголя).

Учитель: Пісенну естафету Марусі Чурай підхопили й розвинули у своїй творчості сучасні українські композитори-піснярі, що народилися на Полтавщині.
Я – син. Я – мамине крило.
Гільце, що в світ широкий проросло.
Я хлопець звідти, де співають села,
Де танцями розгойдані мости.
Я з тих країв, де люди люблять сонце,
І сміх такий, що шкіру пробива,
де жайвір в полі служить охоронцем.
Так писав О. Білаш про рідну серцю Полтавщину – материнський край, де стоїть сповита чебрецем гора Пивиха, де серед квітучих садів розкинулось мальовниче село Градизьк. Саме тут йому пощастило народитись, де свої перші кроки у життя робили такі композитори і письменники, як М. Лисенко, М. Калачевський, М. Гоголь, П. Мирний, О. Гончар. І саме звідси О. Білаша доля повела у широкий світ, аби відшукав свій шлях до невичерпних джерел – музики і поезії, до тих муз, яких однаково любив.
О. Білаш – автор понад 300 пісень, романсів. Його пісні натхненно виконували М. Кондратюк, Л. Гурченко, В. Висоцький (демонструються фрагменти з ювілейного концерту О. Білаша). Пригадаємо декілька його найвідоміших пісень, які зачаровують людей в усьому світі (звучать фрагменти творів “Два кольори” та “Ясени”).

Учитель: Що ж у цих піснях спільного?
Учитель робить висновок: Усі ми прив’язані своїм корінням до рідного краю, батьківської хати, ми станемо дорослими, вирушимо по стежці своєї долі, але думкою, душею, серцем будемо повертатися до батьківського порогу. Обидві пісні виконуються помірно, з сумом, ніби розмірковуючи над власним життям. Поет знайшов саме ті слова, які линуть із глибин серця, примушують замислитись, а композитор знайшов саме ті музичні інтонації, які торкаються струн найпотаємніших куточків людської душі.
І пісня повертала нас додому,
У ту дбайливо вибілену хату,
Де у поля, аж за скирти соломи,
Водила нас, малих, за руку мати.
(На тлі вірша демонструються сільські краєвиди Полтавщини, останній із них – самітня мати на сільській дорозі). Ці рядки написав наш поет-земляк Дмитро Луценко. Для кожного з нас найріднішою в світі людиною є мати. Саме вона у безсонні ночі звертає свої молитви до Бога, вимолюючи захисту для своїх дітей, тільки голос і дотик матусиної руки може повернути нас у безтурботне дитинство, і саме образ рідної неньки ми пронесемо через все своє життя у нашому серці. Минатимуть роки, а її образ залишиться світлим, яскравим, випромінюючи добро й материнську любов, яку неповторно оспівав Платон Майборода (демонструється його фото та звучить «Пісня про рушник»).
Композитор народився 1918 року на хуторі Пелехівщина Полтавської губернії. За життя він створив сотні пісень. “Києве мій”, “Пісню про рушник”, “Стежину” знали далеко за межами України. Пропоную заспівати «Пісню про рушник» (учні виконують пісню).

Учитель: Голос нашої сучасної «козачки» відомий усім. Українська пісня в її виконанні лунала під небом Австралії, Алжиру, Америки, Тунісу, Філіппін, Монголії, Канади. Помандруємо стежками її творчості в музичній вікторині (звучать фрагменти пісень О. Чухрая у виконанні Р. Кириченко, а діти називають їх: «Чобітки», «Скаче в полі білий кінь», «Мамина пісня», «Два крила», «Балада про синів»).
Учитель: Ненька заповідала Раїсі Панасівні Кириченко: “…не співай пісні, які ні про що. Вибирай ті, що западають в людську душу!”. Вдома, складіть програму концерту з найкращих, на вашу думку, пісень Полтавщини і дайте цьому концерту поетичну назву(перегляд фрагменту фільму про Раїсу Кириченко).

ІV. Емоційний підсумок уроку:

Народний генію, моя земна розрадо,
Мій саде, нестолочений ніким!
Ти відбуяв пісенним водоспадом,
Мов грім високим, як любов земним.
Не пройдеш ти, не скінчишся ніколи.
Заходь до мене в серце, наче в дім,
І оспівай в молитві українську долю –
Віддай натхненний запал молодим!

Саме ця любов українського генія Лисенка втілилась у духовному гімні нашої Батьківщини – “Молитва за Україну”.