Урок біології (7 клас)

Розробила, Дарковіч С.В. учитель біології Полтавської гімназії № 21      

Тема: Охорона рослинного світу
Мета: познайомити учнів з організацією природоохоронної роботи в Україні та на Полтавщині , природоохоронними об’єктами , познайомити з природою рідного краю, виховувати любов до природи , бережливе ставлення до навколишнього , вивчити рослини , які зустрічаються на Полтавщині і занесені до Червоної книги
Методичне забезпечення: набір плакатів "Червона книга України", демонстрація слайдів-краєвидів.
Плакати  з  висловами: 
 «Благословенна ця земля не дісталася нам у спадщину від батьків - ми взяли її в борг у нащадків» (Т.Нікітін)

«Який багатий світ навколишній!
Яка моя уява бідна !
Тому готовий стать навколішки
Перед тобою, земле рідна»
П.Сингаївський

«Птахи і звірі, квіти й дерева благають до людини: збережи, де стоїш, де живеш - на відстані погляду та голосу, хоч би на віддалі простягнутої руки! І твій особистий активний простір, помножений на мільйони, стане охоронним простором Вітчизни, помножений на мільярди — охоронним простором світу» («Екологічний маніфест»)

Увага всього світу прикута нині до охорони біорізноманіття, оскільки зникнення видів рослин і тварин відбувається із небаченою раніше швидкістю. Хоча в багатьох країнах проводиться робота по складанню національних списків рідкісних видів (Червоних книг), вона має бути доповнена заходами міжнародного співробітництва.
В Європі, у зв'язку із необхідністю досягнення мети збереження загальної спадщини дикої природи Європи, особливо видів тварин та рослин, які знаходяться під загрозою, у 1992 р. було складено і схвалено Європейською Економічною Комісією (ЄЕК) Європейський Червоний список тварин і рослин. До нього увійшли види, що знаходяться під загрозою у всесвітньому масштабі. До Європейського Червоного списку занесено 60 видів ссавців, 28 видів птахів, 37 видів рептилій, 19 — амфібій, 38 - прісноводних риб, 238 безхребетних та близько 4500 видів судинних рослин.
Країни Європи враховують цей Червоний список при формулюванні та проведенні в дію пріоритетів і стратегій в області збереження природи на національному та міжнародному ровнях. В цій книзі прийнято міжнародні категорії ступеня загрози для видів. Вони були прийняті Міжнародним Союзом Охорони Природи (МСОП).
Це такі 6 категорій:
ЕХ — види, що зникли.
Види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типовій місцевості або в інших відомих або можливих місцях поширення відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі.
Е - види, що зникають.
Таксони, що знаходяться під загрозою зникнення, виживання яких є малоймовірним, якщо, як і раніше, буде виявлятися дія факторів причинного характеру.
V — вразливі.
Таксони, що, як вважається, в найближчому майбутньому буде віднесено до категорії тих, що зникли, якщо, як і раніше, буде виявлятися дія факторів причинного характеру.
К — рідкісні.
Таксони, світові популяції яких невеликі, але вони ще не є. такими, що зникають, або "вразливими", хоча їм і загрожує небезпека.
І — невизначені.
Таксони, про які відомо, що вони належать до "зникаючих", "вразливих", або "рідкісних", однак відсутня достатня інформація, яка б дозволяла виявити, до якої з трьох названих категорій їх слід віднести.
К — недостатньо відомі.
Таксони, які, вірогідно, можна було б віднести до однієї із перерахованих вище категорій, однак, у зв'язку із відсутністю повної інформації, це питання залишається невирішеним.
Серед рослин, що зростають на Полтавщині, майже п’ята частина є рідкісними. Останнім часом ботанікам все частіше доводиться писати та говорити про зникаючі види, які потребують охорони. З'ясуємо причини, через які рослини стають рідкісними. Звичайно, обмежене поширення деяких рослин пов'язане з природно- історичними процесами (зміна клімату, наступ льодовика, деякі геологічні явища). Саме з цих причин найбільшої уваги серед рідкісних рослин заслуговують релікти та ендеми, які потребують охорони в першу чергу. Релікти - це залишки флори з давніх часів, тобто рослини, що збереглися до нашого часу з минулих часів історії планети і поширені, як правило, на обмеженій території. Для реліктів характерно те, що вони повільно ростуть і розвиваються, оскільки життєві процеси їх загальмовані і вони слабо конкурують із сучасними, молодшими видами рослин. Адже це не дивно, оскільки  сучасні умови зовнішнього середовища зовсім не відповідають тим, при яких вони виникли і розвивалися.
Ендеми — це види, які зустрічаються на обмеженій території в певному природному регіоні  (наприклад, тільки в Криму чи Карпатах). На Полтавщині ендеми відсутні. До рідкісних видів належать рослини, які мають обмежене зростання на певній території, де проходить межа їх природного поширення. Такі види називають погранично-ареальними. Так, наприклад, деякі степові рослини (шавлія ефіопська, карагана кущова, ковила Лессінга та ін.) поширені у степовій зоні на півдні України, а на Полтавщині, де проходить межа лівобережного лісостепу і степу, вони   зустрічаються зрідка.
В останні десятиріччя велика кількість рослин набула статусу рідкісних внаслідок господарської діяльності людини. Багатьом рослинам загрожує зникнення саме внаслідок порушення умов місцезростання, спричиненого осушувальною меліорацією, розорюванням земель, вирубуванням лісів, відкритою розробкою корисних копалин. Такі процеси, як урбанізація і рекреаційне навантаження, неконтрольований туризм викликають зменшення чисельності і загрозу зникнення деяких видів рослин, в першу чергу з декоративними і лікарськими властивостями.
В Україні в 70-х роках було складено списки рідкісних видів рослин, які потребують охорони і оформлено у вигляді Червоної книги України — законодавчого документа. Перше видання Червоної книги України (1980 р.) включало 151 вид вищих судинних рослин. У 1989 р. вченими було підготовлено списки другого видання Червоної книги України, до яких входять не тільки судинні рослини, а також водорості, лишайники, мохи і гриби. У флорі Полтавської області виявлено 45 видів рослин, занесених до Червоної книги України. У 1979 р. було затверджено перший обласний список рідкісних видів, що потребують охорони в межах області. За результатами сучасних досліджень у 1995 р. було складено і затверджено новий список регіонально рідкісних рослин, який нараховує 88 видів. Крім того, понад 40 видів рослин потребують додаткових досліджень щодо поширення в межах області з метою остаточного виявлення ступеня їх рідкісності та необхідності охорони.
Із врахуванням категорій МСОГІ серед рідкісних рослин, виявлених у Полтавській області,  виділяють чотири  категорії:
-види, що зникли з території області або ті, про місцезростання яких немає достовірних даних (ЕХ);
-зникаючі, включені до Червоного списку рослин Європи, за збереження яких ботаніки і правоохоронні органи України та інших європейських країн несуть особливу відповідальність (Е);
рідкісні з такими підкатегоріями:
Р1 — релікти,
Р2 — погранично-ареальні види,
РЗ — види, які зменшують чисельність внаслідок порушення природних екотопів, в яких вони зростають, та масового знищення (декоративні, лікарські);
— види, які мають обмежене поширення в регіоні (І).
На жаль, серед рідкісних рослин Полтавщині втрати, про які ми говоримо такі: їх спіткала гіркі доля. Більшість з цих видів вказувалась у 20-х роках XX століття С.О.Іллічевським (1927, 1929] для околиць м. Полтави, для деканських лісів та заплавних ділянок р. Сули. Протягом останніх десятиріч вказані місцезростання деяких рідкісні видів флори Полтавщини було зруйновано чи порушено. Тому до нашого часу ці рідкісні види не збереглися. Не знайдено їх і в інших місцях області, тому можна вважати їх такими, що зникли. Серед них найбільша кількість представників родини зозулинцевих (орхідних) лісових та лучно-болотних видів: билинець довгорогий, булатки великоквіткова та червона, зозулині черевички справжні, зозулинці салеповий, шоломоносний та блощичний, бровник однобульбовий, коручка темно-червона. Орхідні Полтавщини, як представники особливої "гілки" рослинного світу, є дуже вразливими. Вони скорочують своє поширення через складну біологію, чуттєвість до антропогенного впливу. Деякі з них поновлюються виключно насінням, розвиток якого триває довгий час і пов'язаний з наявністю симбіонта — певного гриба. Лучно-болотні орхідеї не витримують випасання, осушування, викошування під час квітування, лісові вирубування дерев на ділянках, де вони зростають, або надмірне освітлення для них є згубним.
Враховуючи своєрідну біологію зозулинцевих та малочисельність популяцій, залишається лише сподіватися, що ці незвичайні рослини знайшли собі десь ще не виявлений притулок із сприятливими умовами розвитку.
Мабуть, остаточно зникла в області реліктова лісова рослина лунарія оживаюча, яка отримала свою незвичайну назву за форму плодів - стручечків, блискучі, сріблясті перетинки яких нагадують природного супутника Землі –Місяць, і колись виблискували на сонці до пізньої осені у диканських широколистяних лісах. Повне розорювання степів на вододілах та погіршення екологічних умов на вцілілих степових ділянках призвело до зникнення типових степових мешканців, які були окрасою південних степів Полтавщини ще на початку XX століття, серед яких в першу чергу слід зазначити півонію тонколисту. Всі ці рідкісні види занесено до Червоної книги України і зустрічаються на Правобережжі України, крім степових, які зрідка зростають на вцілілих степових ділянках та на території заповідників південно-східної частини України. З Червоного списку рослин Європи на Полтавщині зустрічаються козельці українські та глід український.
Серед рідкісних рослин у флорі Полтавщини виявлено реліктові види (К1). Із спорових рослин єдине місцезнаходження у заплавному вільшняку має хвощ великий (урочище "Котове", Зіньківський р-н) та два місцезростання — папороть страусове перо. На південних степових ділянках області у Глобинському та Кобеляцькому районах зростає третинний релікт з голонасінних - ефедра двоколоскова. У широколистяних лісах двох районів області виявлено цибулю ведмежу (Диканський, Полтавський) та ранник весняний (Диканський, Миргородський).
Серед групи рідкісних погранично-ареальних видів (К2) переважають степняки, які зростають на північній межі ареалу, в основному у південно- східній частині області. До найрідкісніших південних мешканців відносять мигдаль степовий, громовик несправжньокрасильний, горицвіт волзь¬кий, ковили Лессінга та найкрасивіша, астрагали ріжковий, довголистий і пухнастоквітковий та інші. З півночі по борових терасах річок до соснових та мішаних лісів Полтавщини потрапили лісові мешканці - папороть Ліннея, голокучник дубовий, верес звичайний, котячі лапки дводомні; болотні — бобівник трилистий, вовче тіло болотне. Із правобережних лісів України на Полтавщину завітали підсніжник білосніжний, горобейник (егоніхон) фіолетово-голубий.
Особливу тривогу викликає велика кількість видів рослин, які зменшують чисельність внаслідок порушення умов місцезростань та масового знищення (КЗ). Від цього страждають лікарські (астрагал шерстистоквітковий, гірчак зміїний, первоцвіт весняний, перстач прямостоячий — калган, валеріана висока) та декоративні, гарно квітуючі рослини. Масового знищення під час квітування зазнають первоцвіти. За свою красу перші вісники весни платять життям. Мабуть, більшість людей не знає про особливості життєвого шляху ранньовесняних рослин і тому не розуміє, чому вони в наш час стають рідкісними і потребують охорони. На відміну від інших квітуючих рослин, первоцвіти мають своєрідний розвиток. Більшість із них — багаторічні рослини, з підземними видозміненими стеблами у вигляді цибулини, бульби, кореневища, що є справжніми коморами поживних речовин. Це дає змогу первоцвітам починати свій розвиток ще восени і продовжувати взимку, коли всі інші рослини спочивають. М'яка підстилка з опалого листя оберігає їх від замерзання. Природа надійно захистила бруньки, молоді пагони при проростанні, одягом у вигляді опушення. Перші теплі промені, що прогрівають землю — сигнал для швидкого росту первоцвітів. За короткий проміжок часу — від 3 до 6 тижнів, відведених первоцвітам, треба стільки встигнути: привернути увагу комах- запилювачів під час квітування, утворити плоди з насінням і їх смачними придатками пригостити мурашок чи інших комах, які сприяють поширенню насіння, а головне — поновити запас поживних речовин у підземній коморі. Цю важливу функцію виконують зелені листки та стебла рослин.
Отже, бездумно зриваючи надземну квітуючу частину, ми порушуємо нормальний розвиток рослини або зовсім губимо її. Наприкінці весни у більшості первоцвітів надземна частина відмирає, а підземне "серце" після короткого періоду літнього спокою знов починає свою роботу. Сумним наслідком масового знищення під час квітування є майже повне зникнення в соснових лісах на околицях Полтави сону широколистого, замість якого поширились зарості чистотілу звичайного. Листяні ліси навкруги міста ще 15-20 років тому навесні прикрашали, наче квітники, жовтаві ковдри тюльпана дібровного, занесеного до Червоної книги України. Сьогодні в лісах можна зустріти маленькі клаптики неквітуючих особин або зрідка поодинокі квітки цього виду. Зникли на заплавних луках околиць Полтави зарості рябчика малого із дзвониковидними пониклими темними квітками. Його букети, привезені з інших місць, можна зустріти на ринках. Коштують вони значно дешевше, ніж культурні квіти. їх продавці, мабуть, не можуть збагнути, якою ціною обернеться втрата цього виду для природи Полтавщини, якщо вчасно не схаменутися.
За останні роки в області зменшилася чисельність червонокнижних степових первоцвітів — брандушки різнокольорової та шафрану сітчастого. Все рідше прикрашають навесні своїми яскравими квітками степові ділянки горицвіт весняний, гіацинтик блідий, півники низенькі та угорські, ломиніс цілолистий, що взяті під охорону в області. Страждають за свою красу і лісові первоцвіти, серед яких охороняються в області проліски сибірська та дволиста, рясти порожнистий та Маршалла. За цілющі властивості людина безжально губить чимало лісових (первоцвіт весня¬ний, конвалія звичайна, перстач прямостоячий) та лучних рослин (валеріана висока, оман високий, гірчак зміїний). Не можна не згадати про квітки краєунь-"німф" латаття білого, що прикрашали річки, тихі заводі та озерця Полтавщини, а тепер лише поодиноко зустрічаються у водоймах, які заховались десь у заплавних просторах і є малодоступними для людей. Серед рідкісних та мало поширених рослин, що охороняються, найціннішими є види з цікавою біологією — комахоїдні рослини та орхідеї. Вони взяті під охорону в багатьох країнах світу. До рослин-хижаків, що зустрічаються зрідка у водоймах Полтавщини, належать альдрованда пухирчаста, занесена до Червоної книги України та пухирники малий і звичайний, а також росичка круглолиста — мешканка сфагнових боліт. Причиною хижацького способу існування цих рослин стало середовище (бідні грунти чи водойми), в якому для нормального розвитку бракує азоту. Тому і "полюють" рослини на дрібних тварин, добуваючи собі з їх тіла білок на поживу. Пристосування в них для цього найрізноманітніші. Про їх незвичайну будову та життєдіяльність ми розповімо в розділі про заповідні водойми, на території яких охороняються ці рослини.
Окрасою сучасної флори Полтавщини є орхідеї. Звичайно, справжнє царство орхідей можна побачити тільки в тропіках чи в субтропіках. Але у помірних широтах їх теж зростає чимало. Вони пристосувалися до вологих умов існування, тому можна знайти орхідні Полтавщини у тінистих лісових або на вологих лучно-болотних ділянках. Більшість з них виділяється прямостоячим стеблом з багатоквітковим верхівковим суцвіттям. Звичайно, не всі наші орхідеї мають такі великі і показні квітки, як їхні заморські родичі. Але вишукана краса, граціозність суцвіть зворушать кожного, хто до них придивиться. Значна частина орхідей має на листках велику кількість темних крапок і нагадує пір'я зозулі. Ось чому ці рослини назвали "зозулинцями". На жаль, усі орхідеї — одні з иайвразливіших рослин. У них складна біологія, довгий і непростий життєвий шлях. Деякі види орхідей починають квітувати на сьомому-восьмому році життя, є й такі, що квітують значно пізніше.
Людина намагається зберегти, захистити чарівний світ орхідей. Усі 66 видів, що зростають на Україні, занесено до Червоної книги України, 12 видів — включено до Червоної книги МСОП. Починаючи з 1954 р. кожні три роки проводяться світові конгреси по розробці засобів охорони орхідей, а з 1967 р. — європейські конгреси такого ж напрямку.
Поодинокі місцезростання мають в області деякі папороті, серед яких найрідкіснішими є гронянка півмісяцева, або ключ-трава, багатоніжка звичайна та вужачка звичайна.
До малопоширених рослин області належить група так званих псамофітів — рослин, що "йдуть" за пісками. Наявність піщаного грунту для них є лімітуючим екологічним фактором. Такі відкриті піщані ділянки зустрічаються на півдні області невеликими смугами у Придніпров'ї. Вони є осередками таких видів, як чебрець Черняєва, воловик Гмеліна, юринеї гроновидна та харківська, гвоздики Івги та плоскозуба. Звичайно, в разі збереження цих піщаних ділянок, зникнення даним видам не загрожує.
В цілому серед рідкісних рослин Полтавщини переважають мешканці лісових та степових ділянок. Це пов'язано з тим, що зональні типи рослинності — широколистяні ліси та лучні степи - зазнали за останнє століття під антропогенним, впливом найбільших змін. П'ята частина рідкісних рослин зростає у зволожених умовах — на луках, болотах, у водоймах області.
До списку рослин, що охороняються в області, включено мохи (1 вид — десматодон Ранда, занесений до Червоної книги України) та лишайники (2 види — червонокнижний целокаулон степовий та регіонально рідкісна пармелія темно- бура). Понад ЗО видів рідкісних рослин мають в
області лише по одному місцезнаходженню. Якщо не забезпечити охоронний режим ділянок, де вони зростають, їм загрожує зникнення.
Кожен вид є неповторним явищем природи, на створення якого еволюція витратила мільйони років. Забезпечити недоторканість і збереження рослин, в першу чергу рідкісних та зникаючих, можливо в наш час лише шляхом створення природно-заповідних територій з встановленням певного заповідного режиму, який би обмежував та контролював господарську діяльність людини. Заповідний режим природно-заповідних територій різних категорій передбачає заборону збору рідкісних рослин, в тому числі лікарських, харчових, декоративних. Всі виявлені рідкісні рослини Полтавщини охороняються у сучасній оптимізованій природно-заповідній мережі області.
У справі індивідуальної охорони видів важливе місце посідають ботанічні сади, які створюють колекції рідкісних видів, вивчають їх біологічні особливості та вплив різних факторів, отримують насіння в культурі та сприяють відновленню зникаючих рослин у природних місцезростаннях.

СПИСОК РОСЛИН ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ,
ЗАНЕСЕНИХ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ

Альдрованда пухирчаста 
Астрагал шерстистоквітковий 
Билинець довгорогий*   
Бровник однобульбовий*   
Брандушка різнокольорова 
Булатка великоквіткова*
Булатка червона* 
Водяний горіх плаваючий*
Гніздівка звичайна   
Гронянка півмісяцева 
Жировик Лезеля 
Зозулинець блощичний 
Зозулинець болотний 
Зозулинець обпалений
Зозулинець салеповий* 
Зозулинець шоломоносний* 
Зозулині сльози яйцевидні 
Зозулині черевички справжні*
Ковила волосиста
Ковила вузьколиста
Ковила Граффа
Ковила Лессінга  
Ковила Пірчаста    
Коручка болотна 
Коручка темно-червона*
Коручка чемерниковидна
Косарики тонкі
Лілія лісова
Лунарія оживаюча
Любка дволиста
Пальчатокорінник  м’ясочервоний
Пальчатокорінник Фукса
Пирій ковилолистий 
Півники борові
Півонія  вузьколиста *
Підсніжник білосніжний
Рябчик малий
Рябчик руський
Рястка Буше
Сальвінія плаваюча
Сон чорніючий
Тюльпан дібровний
Цибуля ведмежа
Шафран сітчастий
Мохоподібні
Десматодон Ранда
Лишайники
Целокаулон степовий

*Зірочкою позначені види, які зникли