• Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
  • Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
  • Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
  • Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
  • Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
  • Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
  • Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
  • Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
  • Звертайтесь до родин, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
  • Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.
  • Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це.
  • Ніколи не займайтесь "виховною роботою" в поганому настрої.
  • Чітко визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.
  • Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.
  • Не підказуйте готового рішення, а скеровуйте на можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети.
  • Не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів. Відзначте їх.
  • Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.
  • Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам'ятайте: сутність людини і її окремі вчинки - не одне і те саме.
  • Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, е зважайте на помилку.
  • Виховання - це послідовність дій.
  • Вихователь повинен бути суворим, але добрим.